- буркати
- I -аю, -аєш, недок., перех. і без додатка, розм.
Говорити уривчасто і невиразно; бурмотати, мурмотіти.
II -аю, -аєш, недок., перех., рідко.Те саме, що будити.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
буркати — 1 дієслово недоконаного виду бурмотати розм. буркати 2 дієслово недоконаного виду будити рідко … Орфографічний словник української мови
буркати — кам, каш, Пт. Відповідати неприязно, лаяти, фукати, гніватися. Буркнув й пішов гет … Словник лемківскої говірки
буркання — я, с. Дія за знач. буркати I і звуки, утворювані цією дією … Український тлумачний словник
буркнути — ну, неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до буркати I … Український тлумачний словник
бурмотати — бурмотіти (говорити тихо й невиразно, нерозбірливо), буркота[і]ти, бурчати, мимрити, харамаркати; мурмота[і]ти, муркота[і]ти, мурчати, буркати, буркнути, миркати, миркнути, муркати, муркнути, мугикати, мугикнути; буб(о)ніти, бубота[і]ти… … Словник синонімів української мови